Денис йшов додому сумний. Сьогодні не його день. Коли прийшов на роботу, дізнався що він потрапляє під скорочення. Чому він? Це питання задав своєму начальнику, адже після нього прийшов Ігор? На що начальник відповів, що Ігор, родич нашого головного бухгалтера. Йому місце знайдеться. Увечері, коли своїй коханій дівчині повідомив про скорочення, вона відразу поміняла своє ставлення до нього. Навіщо їй чоловік, у якого за душею немає нічого. Навіть житло знімне. — Але ж у мене є бу динок в селі, заперечив хлопець. Віка розсміялася прямо в обличчя: — І що з того, їдь і живи там, але без мене.
Денис послухав дівчину. Дійсно без грошей скоро попросять, щоб поїхав з квартири. Тому зібрав свої речі і поїхав в буд инок, який заповіла йому бабуся. Він пам’ятає, як вона наказувала йому, щоб ні в якому разі не продавав хатину. Він в ній щасливий буде. На ці спогади хлопець лише посміхався. Буд инок зустрів його непривітно, з перекошеними дверима і забитими вікнами. Сусід дід Панас допоміг хлопцю привести в порядок подвір’я, разом потім обідали у діда. Допомагала їм внучка Катя, яка в цей час приїхала провідати дідуся. Денис перебирав речі і наткнувся на чималий вузлик. Коли розв’язав його, там лежали гроші — багато.
Всю пенсію бабуся складала в той вузлик. Хороший спадок залишилося. Стартовий капітал у Дениса є, тому вирішив зайнятися фермерством: дід обіцяв допомагати. Адже у свій час він завідував фермою, знає всі тонкощі роботи. Минуло п’ять років. Біля великого будинку, який стояв на місці бабусиної хатини, бігала дівчинка, за нею спостерігала Катя, внучка діда Панаса. Зараз вона дружина Дениса. І маленька дівчинка — їхня дочка Аліна. Дід Панас півроку тому пішов в інший світ. Він спокійний за молодих, все у них виходить. Добре, що допоміг він Денису.