Коли мій син був ще неодруженим в активному пошуку, ми з чоловіком на його 18-річчя зробили йому подарунок: подарували половину нашого двору. Син непідробно зра дів, а ми були раді, що він радий. Все було чудово до одного моменту: появи Поліни. Спочатку я не звертала уваги на те, що невістка крутить-вертить моїм сином, як хоче, але потім це почало діяти на мої нер ви. Апогеєм всього стало те, що невістка попросила поставити паркан між нашими територіями та попереджати перед візитом. Гаразд, це все було більш-менш терпляче, але коли я побачила, як Поля садить клумби квітів, де я садила моркву, огірки та буряки, я вирішила висловити їй усе, що думаю про неї.
Тоді чоловік мене зупинив: – Ну, подумаєш, квіти. Це їхня земля. Захоче – квітів понасаджує, захоче – заасфальтує! Ти краще своїм городом займись. А й справді. Це була вже не моя земля, отже, я не мала права їх якось звітувати. Якось я побачила, як син із нашого льоху тягне банку солоних огірків до себе. Тобто ми маємо заздалегідь попереджати, а наша територія для них – прохідний двір? Я цього негідника зупинила, а він мені: – Мам, вони Полі потрібні. У нас гості увечері будуть. Потрібно на стіл щось поставити, – потім ще винувато посміхнувся і збирався вислизнути. – А ти зайди до мене ввечері.
Я тобі баночку краще віддам, кажу йому. На цьому й домовились. Баночку краще я взяла у квітковому магазині. Троянди, хризантеми та ромашки на ура влізли до банки, а я її закатала за всіма правилами і сіла чекати на сина. Чоловік із роботи повернувся раніше, відчитав мене за такі дитячі витівки, сказав, що я поводжуся, як дитина. Я зрозуміла його. Коли син прийшов за банкою, він сказав швидkо зібратися і піти з ним. Я взяла банку хороших огірків та інші соління про всяк виnадок. Ось пощастило, що чоловік мене зупинив. Поліночка того дня повідомила, що ми скоро станемо бабусею та дідусем. Вона для цього всіх родичів зібрала в себе. Тієї миті я подумала, мовляв, до біса всі огірки і моркви; якщо Поля хоче бачити квіти перед своїм будинком – будь ласка.