Нам із чоловіком по тридцять років. Живемо у моїй трикімнатній квартирі, що залишилася мені у спадок від батьків. Окрім квартири я успадкувала ще й дачу. Двоповерхову, добротну, цегляну. З одним недоліком – зручності на вулиці. Свекруха моя – жінка хороша. У наше життя не лізе. Крім мого чоловіка свекруха має ще й молодшого сина. Двадцятирічний балбес, що зручно влаштувався на шиї матері. Вдає, що вчиться. Свекруха ж змушена брати rроші в борг, щоб цей недоросль ні чого не потребував.
На мої докори, вона відповіла: — Не треба на нього лаятись. Він у мене хво рим ріс. Навіть у ліkарню кілька разів потрапляв. За ним потрібен постійний нагляд. Я навіть старաого привчила стежити за здо ров’ям брата. У квітні, у вихідні, ми з чоловіком вирушили на дачу. Взимку не приїжджали. Потрібно було подивитися, що там та як. Підготуватиться до літ нього сезону. Зайшли до хати та ахнули. Скрізь пляшки, недопалки, тютюновий сморід. Диван залитий чимось. На підлозі щось липке. Чи не бомжі влаштували собі тут нічліжку? Але ні. Двері зачинені на замок. Вікна всі цілі і також зачинені зсередини.
Зрозуміло було, чиїх рук справа цей бардак. Але вирішили уточнити сусідів. Ті розповіли, що приїжджав молодший брат чоловіка із друзями. І не один раз. Сусіди, на доказ своїх слів, надали нам записи з камер. Там було видно, що сусіди вимовляють моєму дівереві за шум, а він, заплітається мовою сперечається з ними: «Моя дача, я тут відпочиваю з друзями. Будемо проводити час, як хочемо». Чоловік зберіг відео на свій телефон, зробив фотки погрому на дачі, і ми повернулися до міста. Спершу брат усе заперечував, а свекруха його боронила. Але проти відео заперечити вони не змогли. Свекруха схопила ремінь і ганяла свого улюбленця по всій квартирі. Поганявши, наказала йому відразу вирушати на дачу і навести лад. Якщо вірно, що праця з мавпи зробила людину, то, можливо, і з цього недоросля вийде людина?