Нещодавно ми з Нінкою поїхали на дачу до її друзів. Вони так нас привітно зустріли, мабуть, ну дуже довго чекали. Виділили навіть нам окрему кімнату, кричали «гірко». Потім мене відтягнула її подруга і каже мені: — Якщо ти, Льоша, Нінку нашу скривдиш, справу зі мною матимеш. А потім ми пішли спати. Спали ми під різними ковдрами, звичайно. Але давайте я вам розповім, що було тиждень тому. Так склалося, що з Ніною ми працюємо в одній школі. І ось скільки я її знаю, ну ніколи вона особливо нічим примітна не була, повненька і вся в роботі.
Подружки вже давно всі заміжні, а вона все в дівках ходить. Ось вони її питаннями » ну, коли вже?», «а є хто?», «а познайомиш?», дістали її. Ось вона і прийшла до мене з проханням, щоб я їй доnоміг. І ось ми удвох їдемо до її подруги на дачу, граємо роль kоханців. Познайомилися, і так кілька разів їздили, поки моя дівчина була на практиці в іншому місті. Так-так, у мене є дівчина. Так все тривало, поки одна з її подруг не запитала: — Нін, а весілля — то, коли? Ну Ніна в кишеню за словами не полізла: — Через два місяці, на 1 серпня нічого не плануйте.
Я мало не подавився, коли їхали додому, вона мене заспокоювала, а я говорив, що ми далеко зайшли, що нам потрібно роз лучатися. Вона ж мені говорила: — Почекай, я і нареченою-то ніколи не була. Дай насолодитися. Ближче до весілля роз лучимося. Ну і роз лучилися через два місяці, подружки прибігли підтримати Нінку: — Яка ж ти Нінка, сильна жінка. І знаєте, що? Якась аура після липового розставання виникла у Нінки, чоловіки стали залицятися до неї. А через три місяці вона мені дзвонить і каже, що заміж виходить. — Льоша, спасибі тобі велике! Я тебе не забуду! Як же я хотів опинитися на її весіллі, але не можна було. Ну а як ви уявляєте колишній наречений кричить на весіллі «гірко!», але я щиро радий за неї.