Ото дивним здалося Сергієві, що за вечерею вони нічого не їли і багато мовчали. Вони так і не розписалися, про весілля навіть не заводили. Наступного дня Марина поїхала до села до батьків. Сергій зміг її відвідати лише за три місяці, все ніяк не вдавалося вирватися з роботи. Вони говорили надворі, до будинку Марина його не пустила. «Мені потрібно розібратися в собі, мені потрібен час, залиш мене поки що одну»- все, що почув Сергій від Марини. А потім у нього почалися відрядження закордоном, багато справ. Все ніяк не міг повернутися до Марини і все обговорити. Так минуло час, у Сергія було навіть два шлюби, але все невдало. Він розлучався, дітей не було. А зараз з’явився син. У кафе увійшов нервовий молодик, він невпевнено сів за столик до Сергія. Син зовсім не був на нього схожий: нижче за Сергія, трохи повніше. Зате очі й ніс дізнався- Маринини. Син показав свої дитячі фотографії, на них Сергій побачив Марину.
Про себе розповів небагато, що він студент, живе у гуртожитку. Розмова ніяк не клеїлася. Наприкінці синові хтось зателефонував: -Так я все віддам … так, зараз буду, — відповів син по телефону. А після розмови відразу швидко зібрався і побіг кудись вулицею. Незрозуміло чому, але Сергій таємно подався за ним. Біля гуртожитку до його сина підійшло троє накачених хлопців, вони стали штовхати сина, тут Сергій вийшов із кута, зacтупитися за сина. Виявилося, що син повинен був їм грошей — багато для студента і копійки для Сергія. Батько віддав борг. Вони піднялися до кімнати гуртожитку, від заспокійливих пігулок син заснув. Сергій сидів поряд, тут задзвонив телефон, на екрані висвітлилося «мама». Сергій узяв слухавку. -Синку, ти де? -Марина … це Сергій, з сином все нормально, він спить. Марина, я думаю, ще не пізно розпочати все спочатку. Вони домовилися зустрітися вперше через 20 років.