Захар повертався додому з червоним дипломом про закінчення університету з відзнакою. Вдома на нього вже чекали батьки, накрили стіл, увечері покликали всіх родичів до себе в гості, адже відбувається така важлива подія у житті Захара. Він увійшов додому, його одразу обійняла мама, почала вітати. Батько гордо вимовив тост. Захар віддав батькам свій диплом, вони ще більше пораділи, що син закінчив із відзнакою. -Ого, Червоний диплом, добре старався, синку. -Ну і як інакше … ви ж так хотіли.
-У мене для тебе радісна новина. Я поговорив зі своїм знайомим, ти працюватимеш у нього аудитором. Станеш роз’їжджати по філіях, перевіряти їх гроші. Спочатку зарплата буде не дуже, але через рік підвищать. -Ні, батьку. Я не працюватиму там. -А ким ти зібрався працювати, Захар? Ти що хочеш зі своєю освітою фінансиста працювати простим бухгалтером. -Ні, я взагалі за професією працювати не буду. -Та як так? Ми стільки грошей і нер вів з матір’ю вклали в цей університет, щоб ти ще не працював? -Я зробив це лише заради вашого бажання. Дав чоловіче слово, що зможу й вивчуся. Все, більше я вам не обіцяв.
Мама пролила сльо зу, сіла на стілець і жалібно спитала: -А ким же ти тоді працювати зібрався? -Мам, ти завжди знала, що мене цікавить збирання літаків. Я вже влаштувався на завод, буду слюсарем літальних апаратів. -Ні! Поки ти живеш у цьому будинку, то буде так, як я сказав. Жодних слюсарів, у тебе буде нормальна професія. Захар мовчки пройшов у свою кімнату, зібрав речі і на прощання сказав, що якщо треба жити з батьками і все життя робити так, як вони скажуть – це не для нього. Захар пішов.