Степан повернувся пізно вночі. Приніс ціле цебро риби, яку Люся ненавидить чистити. Вранці чоловік прокинувся та зрозумів, що зараз буде скандал. Він пішов на кухню, там смачно пахло яєчнею. Уся сім’я була у зборі. Степан сів за стіл і почав чекати на свою тарілку. Люся з гуркотом поставила блюдце на стіл. — Можна тихіше? — Тихіше?! А вчора, коли ти гримів опівночі, не думав, що треба тихіше? Розбудив нас усіх, а зараз потребуєш тиші? — Ну, вибач мені. Я ж не спеціально це робив. Йому не хотілося сваритися з дружиною, але Люся явно була не в настрої. Тато навіть доньку до садка зібрався відвезти, але це теж не врятувало ситуацію. У цей день робота теж пішла навперейми.
Напарник Степана поспішав кудись і не виконав своєї роботи. А роботи було багато, вони займалися встановленням кондиціонерів. — Куди ти поспішаєш? — спитав Степан. — У нас із дружиною сьогодні річниця весілля, хочу куnити їй подарунок. — Хіба це свято? – посміхнувся чоловік. Колега вмовив його, і вони разом поїхали до магазину. Той бігав магазином і шукав улюблені парфуми дружини. Степан підійшов до стійки з косметикою та почав шукати подарунок. Потім він побачив гарну помаду в золотій упаковці та вирішив взяти саме її. Коштувала вона дуже дороrо. Люся мила посуд, коли він повернувся додому. — Їжу сам собі розігрівай, мені ще твою рибу чистити, — невдоволено буркнула жінка. — Люба, я маю подарунок для тебе. — Ще одне відро карасів? — Запитала дружина, мучившись з чищенням риби.
— Ні, йди сюди. Вона витерла руки рушником та відкрила подаруночок. — Що ти знову накоїв? — У Люсі навіть якась тривога в очах з’явилася. — Нічого, невже я не можу зробити подарунок своїй коханій дружині просто так? Люся нафарбувала губи помадою та повернулася. Степа посміхнувся — згадав молодість. Як вони добре проводили час, сміялися та веселилися. Люська, виявляється, не сильно змінилася … — Яка ж ти в мене гарна! — Раптом сказав він. Люся зніяковіла. Цього вечора діти ніяк не могли повірити, що батьки без сварки дружно чистять разом рибу. Тато жар тував, а мама сміялася з його жартів, навіть найдурніших. А такого вже давно не було. Ось як увага змінює людей.