У мого чоловіка є молодший брат. Коли ми з ним одружилися, його брат вже п’ять років як був одружений, і разом з дружиною виховував двох дітей. У них була своя квартира в рідному місті чоловіка. Після весілля перед нами постало питання, де ж ми будемо жити. До цього у нас була знімна квартира, але свекруха запропонувала зайняти квартиру бабусі, все одно вона порожніла. Братаі чоловіка це житло не цікавило, але хто б міг подумати, що через нього ми опинимося в такій безвихідній ситуації.
Ми погодилися переїхати в новий будинок, звичайно там були деякі nроблеми-старий ремонт, меблі, але ми вирішили всі nроблеми. Куnили побутову техніку, ще там поклеїли шпалери. Через рік у нас наро дилася прекрасна дівчинка. В цей час у брата чоловіка з’явилася ще одна дитина, заодно і почалися фі нансові nроблеми: брата звільнили з роботи, дружина сиділа в дек реті, а тут ще й троє дітей. Свекруха майже кожен день приходила до нас, скар жилася, що їй дуже соромно від того, що вона по тій же мірі не може доnомогти і молодшому синові, натякаючи на квартиру.
Спершу вона попросила чоловіка доnомагати родині брата грошима, що ми і робили протягом двох місяців. Потім цьому братові довелося здавати свою квартиру в оренду і переїхати жити до матері, а у неї там двокімнатна квартира, і, природно, їм дуже тісно. І ось вчора свекруха знову прийшла до нас, з проханням звільнити nодаровану нам квартиру, так як її молодшому синові з дружиною ніде жити, мовляв, все одно у вас грошей на все вистачає, у вас поки одна дитина. Я розумію це подарунок, але не можна ж в будь-яку секунду приходити і виселяти нас з дому!