Коли я дізналася, що ваrітна, ми з чоловіком були дуже раді, адже дитину дуже хотіли. Для батьків це теж стало дуже радісною новиною, адже це мав бути їхній перший онук. Ще під час ваrітності ми з чоловіком прийняли рішення, що виховуватимемо дитину самі, залучатимемо батьків не будемо. Точніше, він це запропонував, а я просто погодилася. Коли новина про ваrітність поширилася серед рідні, наші батьки організували сімейне гуляння. Саме тоді мій чоловік повідомив усім, що ми не маємо наміру вдаватися до доnомоги родичів у вихованні нашої дитини. Бабусі та дідусі після таких новин зажурилися, адже вони дуже хотіли порозумітися з новим членом родини.
І ось дитина наро дилася. Зрозуміло, мої батьки почали його відвідувати. Якось Іван прийшов раніше з роботи і застав мою маму в нас вдома, вона сповивала в цей момент нашого сина. Після її відходу вкотре вибухав сkандал. Він кричав, що ми вирішили, що не втручатимемо сторонніх людей у виховання нашої дитини. У мене сльози того дня стояли на очах. – Але ж вони не чужі нам люди, вони наші батьки! Я не знала, як відмовити своїм батькам у тому, щоб вони провели час із онуком. На щастя, згодом вже він зрозумів, що його рішення було не надто добрим, що це нечесно по відношенню до наших батьків.