Мене звуть Алена. На даний момент моєму синові 8 років. Коли це тільки сталося я дуже боялася комусь розповісти, але я заваrітніла о 16-й. Я знала, що батьки будуть злі, і дуже боялася, але й приховувати це було неможливо. Спершу я все розповіла мамі. Я навіть думала, що вона виставить мене з дому, щоб я не ган ьбила їх, але мама навіть заборонила мені думати, щоб перервати ваrітність.
Вони з батьком були готові підтримати мене, чому я була неймовірно рада. Пологи були неймовірно важкими, але коли все закінчилося, я взяла дитину на руки і полегшено зітхнула. Після цього мама різко вмила руки від мене. Вона навідріз відмовлялася доглядати дитину поки я була зайнята. Адже мені не хотілося повністю кинути навчання, і я мріяла про вищу освіту. — Дитина твоя, ти і повинна про неї дбати. Як зробити бейбіка, так всі можуть, а як питання стосується подальшого — складно, неможливо. Я пропускала багато уроків, іноді не ходила до школи днями.
Я пропустила власний випускний та інші важливі для мене події, всі вони просто пройшли повз мене. Незважаючи на відсутність будь-якої допомоги, мама все називала мене неохайною мамою і не провокувала kонфлікти. Не стерпівши все це, я втекла. Хоча батьки були лише раді моєму догляду. І знаєте що? Я рада, що наважилася на цей вчинок. Якби я залишилася жити там, я опинився б у психі атричній ліkарні або в кращому разі на вулиці через пару років. Поїхавши звідти, я зберегла багато нервів. На даний момент я знайшла собі хорошого чоловіка, який один забезпечує всю сім’ю, а моя дочка, Клара, росте дуже красивою та розумною дівчинкою, вона – мій найкращий подарунок у житті.