Сім’я сиділа за столом і обговорювала спадок, залишений їхньою матір’ю, Надею. Михайло, старший брат, хвалився своєю машиною та гаражем, стверджуючи, що заслужив подарунок від матері. Ганна бурчала, нагадуючи йому, що він жодного разу не відвідав їхню матір, поки вона була жива, і дав тільки якусь копійку на поминки. Світлана, ще одна рідна сестра, подала заяву на отримання житла, оскільки мала четверо дітей і їй було тісно в нинішній квартирі.
Віра, наймолодша із сестер, перебила її, запитавши, де вона житиме, якщо Світлана забере будинок собі. У її братів і сестер не знайшлося відповіді, і розмова перейшла у більш напружену фазу, коли вони почали обговорювати, що має отримати Віра. Брати і сестри Віри з самого початку були проти її народження, але їх мати все одно вирішила її народити, незважаючи на літній вік. Надя виховувала Віру сама після розлу чення з Миколою, який все ще був одружений з іншою.
Надя ніколи не розповідала Вірі про Миколу і приховувала від нього свою дочку аж до сме рті. Після того, як не стало Наді Михайло, Ганна та Світлана припускали, що отримають усю спадщину. Але прийшов нотаріус і надав документи, за якими все діставалося Вірі. Та й не лише частка Наді, а й усе майно Миколи. Брати і сестри були здивовані і розсерджені – всі крім Віри, яка була вражена, дізнавшись, що Миколай – її батько.
Микола пояснив, що раніше він не міг брати участь у її житті, оскільки був одружений з іншою, але обіцяв бути поряд з нею в такий складний для неї період. Спадщина викликала розкол у сім’ї. Брати і сестри Віри були обра жені тим, що їм нічого не дісталося, хоча кожен з них мав чимало добра. Для Віри одкровення про батька і спадщину, залишену матір’ю, стали доленосними подіями, які визначили її майбутнє.