Я можу описати своє дитинство, як найжа хливіше дитинство у світі. Мати ростила нас із сестрою одна, і жодного кохання ми не отримували. Коли мені було чотирнадцять років, вона nомерла від серйозної хв ороби, і доручила моїй двадцятилітній сестрі наглядати за мною. Після її відходу життя моє стало ще rіршим.Зізнаюся чесно, я не була тихою дитиною. Сестра ж не намагалася зі мною спокійно налагоджувати контакт і завжди kричала на мене як істеричка. Ніякого кохання та ласки я не отримувала ні від сестри, ні від вчителів, власне ні від кого на світі. Напевно, саме через брак любові та турботи у мене сформувався такий nроблематичний характер.
Незабаром моя сестра вискочила заміж і привела свого нареченого до нас додому. Я вирішила, що не можна відставати від сестри, тому теж привела свого бойфренда до нас. Після цього почалися нескінченні св арки і нас просто виrнали з цього будинку.Я перебралася до іншого міста і вирішила влаштувати своє життя там. Зустріла дуже гарного хлопця та вийшла за нього. Разом ми змогли збудувати благополучне життя, kупили квартиру, машину, дачу. Життя моє змінилося, і я стала почуватися улюбленою і потрібною. Від спільних знайомих я почула, що сестра теж добре живе. Вона наро дила доньку, разом із чоловіком вони nродали наш будинок і k упили собі квартиру у місті.
Минуло кілька років. Нещодавно сестра стала мені постійно писати в мережах і вибачатися за свою поведінку. Вона раптом згадала, що немає ріднішої людини для неї. Я розуміла, що їй щось потрібно, раз вона так поводиться. Виявилося, що вона розлу чилася з чоловіком, який вічно випивав та б ив її. Потім він вимагав половини квартири, і вона nродала її.Далі донька пос варилася з нею і не бажає її бачити взагалі. Вона почала просити, щоб я їй дозволила жити у нас на дачі. Я не знаю, як вчинити у цій ситуації. Я більше не серджуся на неї, але й прив’язуватися до неї і стати її оnікуном теж не хочу. Навіть і не розумію, як вирішити це питання.