Коли дівчина виходить заміж, їй здається, що її обранець найкращий. Після кількох років шлюбу жодна жінка не хоче розчаруватися у своєму чоловікові. Мені пощастило з Тимуром. Ми разом вже 20 років. Наша сім’я складається із двох дітей. Син навчається у випускному класі, а донька – у шостому. Проте місяць тому моя свекруха зруйнувала наше ідилічне існування. При нашій першій зустрічі вона одразу здалася мені дивною. Майбутня свекруха мала безтурботний вигляд. Чоловіки – єдине, що викликало в неї цікавість. Вона тричі була у цивільному шлюбі, ніколи не працювала.
Найбільше мене вразив той факт, що моя свекруха ніколи не думала про власний будинок. З іншого боку, роки взяли своє. Після розлучення із попереднім чоловіком свекруха зрозуміла, що вже не отримує стільки уваги, скільки отримувала 20 років тому. Тож їй треба було знайти роботу. Вона погодилася на роботу, де пропонували кімнату у комунальній квартирі. Вона отримала службову квартиру площею 15 квадратних метрів із загальною ванною кімнатою. Вона продовжувала обідати у кафе. Вона купувала одяг, який їй подобався, хоч би яким дорогим він був. — Поговори з мамою, Тимуре, — порадила я чоловікові, — вона живе не по кишені.
Вона розраховує на нашу допомогу? У нас діти, яких треба ростити. Мій чоловік просто відмахнувся від мене. Місяць тому моя свекруха вийшла на пенсію. Керівництво вимагало, щоб вона залишила службове житло. Вона приїхала до нас. На відміну від неї ми змогли придбати власне житло. Жоден з дітей не хоче тіснитися в будинку та жити з бабусею. У свекрухи є старша сестра, яка живе у селі. — Чому ти не хочеш жити з тіткою? – Там треба працювати на городі, – пояснює вона, – я на пенсії, мені треба відпочити. Ми не можемо вигнати жінку похилого віку, але й жити з нею не хочемо. Що мені тепер робити?