Соня повернулася додому сама не своя. Вона хотіла просто зникнути, не думати більше про все це. Ситуація завдавала їй бі ль. Як вони могли з нею так вчинити? Хіба вона це заслужила? Вона зайшла додому тихо, не хотіла привертати увагу. Але бабуся, як ніби щось відчувши, пішла слідом. — Сонь, на тобі обличчя немає. Що сталося?! Соня пішла в свою кімнату і лягла на ліжко. — Бабуся, я просто втомилася, хочу поспати. Бабуся продовжувала допитувати, її мама зупинила:
— Розповість, коли захоче. Залиш її. Бабуся бурчала, що вона так неуважна до дитини. Соня чула їхню розмову. Мама просто не хотіла тиснути на неї. Увечері вона прийшла до неї в кімнату. — Сонь, йди обійму тебе. Вона міцно обняла дівчинку. — Мам, розкажеш мені казку? Але не дитячу. — Добре, але не перебивай. Мати влаштувалася зручніше і почала свою розповідь. — Жила була дівчинка, яка виросла справжньою красунею. Якось вона зустріла хлопця і думала, що він її принц. Але скоро, коли вона заваrітніла і збиралася йому розповісти, виявилося, що він справжній лихо дій.
Він тільки прикидався принцом, а насправді обма нював дівчат. Він і кращу подруги дівчини обдурив, зрадивши тим самим дівчину. Дівчинка згадала, що мати попереджала, що деякі хлопчики вміють чаклувати і перетворюватися в принців. Ось так дівчинка залишилася одна, але вона не відчувала себе самотньою! У неї з’явилася чудова дочка. І вона загадала тільки одне бажання, щоб у цієї дочки все склалося добре! Соня заnлакала. — Мамочко, у мене все як у тебе, але я не ваrітна. Альоша зра див мені з Катею. Вони обидва мене зра дили! Оксана її міцно обняла. — Це просто не твої люди, люба, ти зустрінеш ще своїх. Не ри дай.