Зі своєю дружиною я був знайомий ще з університету. Ми як закінчили навчання, так відразу і одружилися, через рік народився наш синочок. Минуло п’ять років, і у дружини з’явилася подруга Яна. Ця Яна так часто була у нас вдома, таке відчуття, що вона вже прописалася у нас. Мені це не подобалося, я сказав дружині, щоб вона якомога рідше кликала Яну в гості: -Але вона ж така бі дна і самотня, нехай побуде у нас, — шкодувала її дружина. Я намагався приходити додому пізніше, коли Яна у нас в гостях була. І ось дружина поїхала у відрядження, буквально на два дні. Увечері я поклав сина спати. І тут чую стукіт у двері.
Відкриваю, а на порозі стоїть Яна. Вона була вся в сльо зах, нічого конкретно сказати не могла. Тільки нила, всю туш розмазала по обличчю. -Що з тобою сталося? – питаю її. Але у відповідь тиша, вона тільки наха бно пройшла в квартиру. Гаразд, що ж довелося прийняти її. Налив їй чай. А коли вона сказала, що її кинула кохана людина, то довелося налити щось міцніше. Я запропонував їй викликати таксі, але вона відмовилася. Я постелив їй на дивані. добре, що квартира у нас велика. Так Яна в залі заснула, а я у себе на ліжку. Але посеред ночі я прокинувся від того, що хтось поряд. Це була Яна.
Я спочатку намагався її проrнати, але сам був не в тверезому стані, зра див дружині. На ранок почувався жа хливо, проrнав Яну, сказав, щоб вона більше ніколи у нас в домі не з’являлася. Але від дружини я такої rаньби приховати не міг, розповів їй правду. Їй, звичайно ж, було бо ляче і nрикро. Вона на кілька тижнів з сином поїхала до батьків. Минуло два місяці, дружина повернулася і проба чила мене. Сказала, що добре, що я їй всю правду відразу розповів. А то Яна набре хала, що це я її ввечері до себе кликав, сам затягнув в ліжkо. З того моменту ніякі подруги дружини у нас не з’являються.