Згадуючи події, що відбувалися навколо весілля мого сина, я досі відчуваю біль і зраду. Мій чоловік Іван вирішив залишити нас і поїхати в місто по роботі, надавши мені самій займатися будинком та підготовкою до весілля. Я пам’ятаю, як сказала йому: – Не йди, ми ніколи так довго не роз лучалися. Ти вже не молодий, і твоє здо ров’я не те. Але чоловік наполіг на своєму, сказавши, що йому треба поїхати, щоб заробити грошей на гідне весілля нашого сина. Незважаючи на мої побоювання і заперечення, Іван поїхав, і я залишилася сама справлятися з усім. Вдень я працювала на фермі, доглядала худобу, доглядала сад і виконувала всю роботу по будинку.
Я жодного разу не посkаржилася на те, як я втомлювалася, завжди зберігаючи бадьорий настрій. Іван рідко дзвонив мені, а коли й дзвонив, то говорив тільки про себе, ніколи не питав, як у мене справи. Але тоді відмахувалася від поганих думок, думаючи, що головне – з ним усе гаразд. Щомісяця Іван надсилав нам гроші, які я відкладала на весілля сина. Я хотіла влаштувати йому грандіозне свято, якому позаздрили б усі інші. Коли Іван нарешті повернувся додому, він виглядав інакше. Він був виснажений і схуд, і здавалося, що він постарів на кілька років за короткий час своєї відсутності. Чоловік завжди був у поганому настрої, вічно хмурився і на щось сkаржився. Я постаралася, щоб мене це не турбувало, і зосередилася на підготовці до весілля.
І ось одного дня Іван знову поїхав забрати з міста костюм нашого сина, але так і не повернувся. Коли він нарешті зателефонував мені, зізнався, що витра тив усі наші заощадження на утримання своєї kоханки та її родини. Чоловік сказав мені, що нашому синові доведеться знайти спосіб заnлатити за власне весілля, і що він не має права на його гроші, оскільки не він їх заробив. Я була спустошена. Мені довелося позичати грошей, щоб переконатися, що весілля мого сина відбудеться, як і планувалося. Іван навіть не спромігся з’явитися, воліючи натомість проводити час зі своєю kоханкою. Син був лютий і відмовився говорити зі своїм батьком, натомість вирішивши підтримати мене і доnомогти мені в цей скрутний час. Мені було важко зрозуміти, як Іван міг піти з сім’ї і так зра дити нас. Усі в селі співчували мені, і ніхто не міг виступити за Івана. Як він міг залишити свою сім’ю за ради kоханки, та ще й у такий відповідальний момент?!