Ніна сіяла огірки на грядці, коли почула, що її хтось гукає на подвір’ї. Жінка вирушила на голос, і побачила біля воріт свою подругу Олю. – Що сталося? – захвилювалася жінка, помітивши, що Ольга ледве стримує сльози. – За що ти так незлюбила мене, подруго? – схлипнула Оля. – Ти про що? – перепитала Ніна. – Можеш не прикидатися, я тепер все знаю! – раптом вигукнула Оля. – Що знаєш? Поясни? Я тебе не розумію! – Ніна здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що ж сталося 04.05.2023 narodnadumka Оля з Ніною жили поруч із самого дитинства. Тому вони дружили. Оля була легка на підйом, відкрита, доброзичлива. Багатьох дивувала ця дружба. Бо Ніна з дитинства мала поганий характер. І при цьому вона скаржилася Олі: – Ось тебе всі люблять.
А на мене дивляться, як на погану людину. Оля намагалася донести до неї прості істини: – Ну що тобі важко привітатись з бабусями на лавці. Усміхнутися. І тобі неважко, і їм приємно. – Та ну їх, цих пліткарок! А Оля продовжувала: – Або попросила тебе тітка Люда допомогти сумку донести до воріт. А ти відмовилася. Ніна здивувалася: – У неї свої діти є. Нехай сумку їй носять. Дуже не любила Ніна, якщо у Олі з’являлося щось, чого вона не мала. Вона сердилась: – Звісно, твої батьки легко все тобі купують. А моїх не допросишся. Коли вчилися в школі, Оля пропонувала Ніні користуватися своїми фломастерами, взяти в неї пару зошитів з гарними обкладинками. Але Ніна незмінно відмовлялася: – Обійдусь. Ось дівчата виросли, вивчилися. Оля почала працювати економістом на молочному заводі. А Ніна сиділа у бібліотеці, до якої рідко заглядали відвідувачі.
– Гарна в тебе посада та зарплата висока. Не те, що в мене, – нарікала подруга. – Я ж пропонувала разом вступати на економічний, – відповіла Оля. – Ой, там математика, фізика! Ну їх! – говорила Ніна. Вийшли подруги заміж. Знову незадоволена Ніна: – Твій Андрій завжди відмінно виглядає, люди його поважають. А як же лікар! А мій слюсарит, вічно в мазуті. – І твого Івана поважають. Руки в нього золоті. І негулящий він. Чим погано? Ніна невдоволено пирхала і йшла. Не говорити ж Олі, що вона перша Андрія помітила, тільки він до них у село працювати приїхав. А йому Оля сподобалася. А що в ній хорошого? Вона, Ніна, красивіша за неї. Якось чоловік Олі Андрій їздив на семінар у Київ і привіз дружині чудову сукню. Ніхто такої не мав. Ніна підібгала губи, потім неохоче сказала: – Гарна. А тут сусід запросив подруг із чоловіками на свій ювілей. Оля одягла нову сукню. Усі компліменти цього вечора дісталися їй. Після свята Оля випрала сукню і раптом побачила ззаду на подолі велику пляму олійної фарби. Сукня була безповоротно зіпсована. Оля розплакалася і поскаржилася Ніні. Та співчутливо похитала головою і сказала: – Що ж так неакуратно! Десь сіла на свіжу фарбу.
– І де я могла так сісти? – дивувалася Оля. Обидві жінки у своєму дворі вирощували троянди. У Ніни троянди були не гірші. Але вона все одно була незадоволена. От якби у подруги всі кущі пропали, було б чудово. А тут ще в Олі розцвіла нова троянда надзвичайно красива: оксамитові пелюстки були дуже глибокого бордового кольору, майже чорні. Ніна аж на обличчі змінилася, побачивши це. Через тиждень листя на кущі пов’яло і почало згортатися. Бутони, що не розкрилися, відпали, а з троянд, що розпустилися, пелюстки обсипалися. Ніна, побачивши це, ахнула: – Напевно наш клімат не підходить для них. Не переймайся. Інші-то квіти у тебе он як цвітуть! А потім додала: – Що ж ви свого Дениса так балуєте! Купили йому велосипед за захмарною ціною. Мій Євген тепер, теж хоче такий. А я не хочу витрачати такі гроші на непотрібні речі. Он батьків велосипед в гаражі стоїть висить. Так не хоче його! – Ніно, ну батьки самі вирішують, що купувати своїй дитині. – Та, ну вас! – махнула рукою Ніна. За тиждень Оля побачила свого сина заплаканим. – Що сталося, синку? Хлопчик показав рукою: – Он, дивись! Оля глянула – шини на новому велосипеді були зіпсовані. – Хто це міг зробити? – ахнула мати.
Денис помовчав, а потім сказав: – Мені Євген сказав, що це його мама. – Та що ти вигадуєш, – почала Оля і раптом зупинилася. Вона раптово прозріла: усі неприємності у їхній родині трапилося не без участі Ніни. Вона рішуче пішла до неї: – За що ти так невзлюбила мене, подруго? Сукня, троянди, велосипед – це ж твоїх рук справа? Ніна взяла руки в боки: – А ти доведи! Та тобі з дитинства у всьому щастить! Вже не можу дивитись, як у тебе все добре виходить! -Ну, дякую, подружко! Жити поряд із Ніною вона більше не хотіла. Андрію пропонували місце в обласній лікарні. Але Олі не хотілося залишати рідне місце. Але тепер вона наважилася. Андрій орендував тимчасово квартиру в місті, і вони переїхали. А будинок виставили на продаж. Незабаром на їхній особняк знайшовся покупець. Вони взяли іпотеку та купили квартиру в новому будинку. Тепер Ніна ще більше ображалася на Олю. Адже вона тепер живе в місті. А це була заповітна мрія Ніни! А Оля просто викреслила зі свого життя колишню подругу…