Коли ми з чоловіком відзначали рік з весілля, то до нас загля нув свекор з семирічною дитиною. — Здрастуйте, вітаю Вас зі святом. Андрій, познайом дружину з сином. — сказав Павло Валерійович. — З сином? Не зрозуміла, що у вас за жарти такі. Хто цей хлопчина? — дивувалася я. — Жень, накрий на стіл. Тато з сином з дороги, точно зголодніли. — вказав мені чоловік. Я пішла на кухню готувати вечерю, більше у Андрія нічого не пит ала. Мені було боляче і прикро через те, що мене обманювали. Він був чоловіком з дитиною, а мені не сказав. Коли я поклала гостей і відправилася в спальню, то готова була kричати і метати.
— Ти можеш піти, якщо хочеш. Так у мене є син і що? Його мати наро дила його без моєї згоди і повісила мені на шию. Батьки були готові за ним доглядати тільки до 7 років. Йому у вересні в школу йти, треба ним займатися. Йому потрібна сім’я і жіноча теплота, – сказав чоловік. Я вирішила тоді, що прийму Єгорка як свого. Ми з хлопчиком швидко знайшли спільну мову. Він став назив ати мене мамою. Час минав, а з Андрієм у нас так і не з’явилася спільна дитина. Я, як і будь-яка жінка мріяла наро дити свою дитину. — Тобі Єгорки мало? Не хочу я дітей. Вони мені не потрібні.
Он у тебе кар’єра, у мене кар’єра. Навіщо нам діти? — говорив мені чоловік. Я з ним пого дилася, тому що на декрет виходити було не вигідно. Я якраз йшла на підвищення. Ми продовжили жити і виховувати Єгорку. Минуло п’ять років. Андрій так і не захотів дитини. Я подумала, що зроблю як він. Заваrітнію, а потім поставлю його перед фактом. Коли я показала Андрію тест на ваrітність, то він кричав на мене як різаний. — Ти позб удешся дитини без суперечок і сперечань. Зрозуміла? Якщо залишиш, то у тебе більше не буде чоловіка. Я обрала дитину. Андрій подав на роз лучення, а Єгорку знову відпр авив жити до батьків.