Я мати сина, звуть його Олег. Знаєте, бувають такі матусі, які після дорослішання сина, не хочуть його нікому віддавати або роблять вигляд, що все нормально, а насправді аж киплять від злості до невістки. Я не така, завжди розуміла, що одного разу син виросте, піде з батьківського дому і зустріне любов, одружується. Для мене це все в порядку речей. До того ж, я завжди намагалася займатися своїм життям, а не лізти в життя моєї дитини.
Я мати сина, а звуть його Олег. Знаєте, бувають такі матусі, які після дорослішання сина не хочуть його нікому віддавати або роблять вигляд, що все нормально, а, насправді, аж киплять від злості до невістки. Я не така: завжди розуміла, що одного разу син виросте, піде з батьківського дому і зустріне любов, одружується. Для мене це все було в порядку речей. До того ж, я завжди намагалася займатися своїм життям, а не лізти в життя моєї дитини.
І ось настав той день, коли Олег привів в будинок Олесю і сказав, що одружується. Коли я побачила Олесю, то зрозуміла, що пара вона для нього непогана — я б сказала-відмінна. Прекрасна дівчина з освітою, культурна, не галаслива, та й скромна на вигляд. Чому ні?
Одружувалися, а потім постало питання про житло. Ні я, ні батьки Олесі не могли собі дозволити купити дітям житло, тому я запропонувала жити у мене. І ось тут я була просто в шоці.Олеся, будучи культурною і освіченою, виявилася нікчемна господиня. Вона навіть себе ледве обслуговувала. Гадки не мала, що в будинку потрібно прибирати раз на два дні або хоча б раз на чотири дні; їсти готувати взагалі нічого не вміла, не прала.
Виявилося, мама її ростила з усією любов’ю і не змушувала дочку займатися тлінними клопотами смертних. І ось вони жили в моєму будинку, а я прала, готувала, прибирала. Втомилася врешті-решт; сказала, щоб знімали собі квартиру і самі займалися своїм побутом. Ну я ж їм не Домробітниця? У мене своє життя.