Наша сім’я живе окремо від свекрухи. Якби ми мали шанс, ми б переїхали подалі. Свекруха за своєю природою – вл адолюбна жінка. Вона завжди хоче тримати все та всіх під своїм су ворим контролем. Її думка завжди у пріоритеті. Інших поглядів вона визнає. Їй усі ви нні, а вона нікому нічого не ви нна. Навіть у свята, чи то Новий рік, чи день народження, вона завжди сидить на чолі столу і чекає на свої подарунки. За 10 років шлюбу вона нікому з нас не подарувала жодного фантика.
Днями мені надходить повідомлення від неї: — Алісо, привіт. Ви Новий рік у мене проведете чи у твоїх? — Вітаю. У Макса нічна зміна. Ми будемо у нас. — Добре, тоді наступного дня чекаю у себе. До речі, я знаю, що ви думаєте про подарунок. Щоб ви зайвого не витратили, я склала список бажаних подарунків, щоб полегшити ваші пошуки. — Ага, а що там? — Мені каструлю з антипригарним покриттям, Вадиму (свекор) можете вісkі подарувати, не дешеву, звичайно: він образиться, Артему (її молодший син) нові кросівки.
Я бачила, в одному магазині є його улюблені, я надішлю фото. Ну а Соні (дочка) можна сумочку якусь. Після прочитання повідомлення я поставила телефон убік в думці намагалася порахувати скільки нам все це обійдеться. Потім я подумала: вона за можна жінка, має власний процвітаючий бізнес, а в нас у сім’ї тільки чоловік заробляє, а нам ще іnотеку за машину nлатити.
Недовго думаючи, я відповіла: — Ми постараємося все знайти. Але щоб ви теж даремно не витратили, ми хотіли б отримати подарунок грошима. Нам у будинку диван міняти шпалери на кухні. Думаю, вкладемося у 70-90 тисяч. Відповіді на це повідомлення не було. Ну, як же, такі запити я в житті не бачила. А як ви відреагували б на таке?