З чоловіком ми разом цілих 12 років, точніше, були разом. Ще зі школи зустрічалися коли нам було по 20; одружилися, а за два роки вже з’явився на світ наш первісток. Все було просто чудово, і у відносинах, і у житті загалом. Ми отримали вищу освіту та кожний мав гарну роботу. Двох на околиці. Седан S-класу. І на морі щорічно. Усі майже як у всіх. Особливо не шикували, але й не жебракували. Рік тому у нашого сина виникли проб леми зі здоров’ям. Лі кар рекомендував змінити обстановку та виїхати з мегаполісу (а проживали ми у столиці). На сімейній раді ухвалили рішення: із сином переїхали до рідного містечка за сто кілометрів від столиці. А Євген (мій чоловік) залишився у Києві, бо не міг втратити роботу.
Спершу все йшло ніби добре. Ми сумували один за одним. Дзвонили по кілька разів на день. Раз на тиждень він приїздив до нас. Потім все рідше і рідше. Перестав відповідати на дзвінки. Казав завал на роботі. Нема часу зовсім. Не спить цілодобово. Я шкодувала його. І ось вирішила зробити йому невеликий сюрприз. Приїхала я до Києва. Накрила розкішний стіл. Влаштувала романтичку атмосферу у квартирі та пішла в душ. Тільки виходжу – чую звуки замку. Зраділа. Сховалася на кухні та слухаю. Чується жіночий голос, який дякує чоловікові за такий сюрприз. Євген відповідно був у невеликому «нездивуванні». Тут я виходжу. Далі описувати не бачу сенсу. Жінка з фінгалом. Чоловік у подряпинах. Бітий посуд. Лайка. П лач.
Розставання. Поїхала назад додому. Начебто все вляглося, але щось було тяжко на душі. Я жадала помсти чи бодай якоїсь капості. Все ніяк не могла вигадати. Тут відкриваю ноутбук, і ось він… Там відкрито сторінку в соціальній мережі колишнього. Ну, я написала всім його друзям усілякі гидоти. З усіма посварилася. Виклала його провокаційні фото у місцевий паблік. А містечко у нас маленьке, всі одне одного знають. Загалом весь тиждень у невеликому містечку обговорювали фото колишнього. І ще виявилось, що я нахамила дружині його начальника. У нього тепер є великі проблеми. Він дзвонив, скаржився, що його сторінку зламали. Так і не здогадався, що вся ця справа рук моїх!