У мене старша сестра, Настя. У нас із нею невелика різниця у віці – лише 3 роки. Мама нас завжди виховувала так, щоб ми були найближчими один одному людьми. Так і все йшло. Я своєю чергою всім ділилася з Настею, вона – у свою. Неохоче, звичайно, але все ж таки. Пам’ятаю, на подвір’ї в мене з’явився хлопець. Так вийшло, що він подобався і Насті, тож я його покинула. Чомусь із цим пропав і Настін інтерес до нього. Можна сказати, відтоді ми не маємо наречених. Ми донедавна жили з батьками, але одного разу все змінилося назавжди і безповоротно. Тут я зазначу, що завжди накопичувала гроші на квартиру. Ось серйозно, з першого дня роботи я коплю на квартиру.
Настя тим часом витрачала всі гроші на подорожі та свою машину. Вона часто з мене сміялася, мовляв, я як бабуся себе поводжу — ніякого інтересу до життя. Я на це не звертала уваги. Я впевнено йшла до своєї мрії, а хто там стояв на моїй дорозі – мені було неважливо. Накопичивши достатньо грошей, я купила собі 2-кімнатну квартиру в новобудові. Я не могла натішитися. Так пишалася собою. Я чекала, поки дороблять ремонт у моїй квартирі, щоб я в’їхала, а поки що жила з батьками. Через тиждень мене вранці будить мама зі словами: — Прокидайся, квартиру Насті дивитися будемо. Я хоч і здивувалася, що Настя знайшла гроші на квартиру, але виду не подала. Ходила потім весь день із ними, вибирала квартиру.