З самого початку моє життя було не цукор. Батьків у мене не було, тож виховувала мене бабуся. Вона для мене найближча людина, яка завжди про мене дбала і в усьому підтримувала. Я з нею могла поділитися всіма своїми секретами. Вона підтримала мене, коли я вирішила вступати до театрального училища. Лише навчання закінчити мені не вдалося. Я навчалася на третьому курсі, коли моєї коханої бабусі не ста ло.
Довелося навчитися забезпечувати себе. Я влаштувалася на роботу та кинула навчання. На роботі познайомилася із чоловіком. Я в нього була сильно закохана і думала, що ми одружимося. Але, на жаль, це не судилося. Він зрадив мені, і ми розійшлися. У сорок я залишилася зовсім одна. І нехай я ще не надто стара, щось не вірю, що в такому віці мені світить здобути особисте щастя.
Зовсім не хочеться, щоб після моєї сме рті державі відійшла моя квартира. А ще страաно залишитися на старості одною, тому останнім часом у мою голову закралася думка взяти дитину з дитя чого будинку, але підлітка. Щиро кажучи, мені дуже страաно так ризикувати. Адже це велика відповідальність. Ще може бути так, що ми не порозуміємося. Не знаю що робити.