Карина накривала на стіл, коли чоловік повернувся з роботи. Вона встигла акуратно нарізати салат, розкласти тарілки. Основна страва була на плиті, вся кімната наповнилася приємним запахом. Чоловік виглядав якимось похмурим і відстороненим. Він поклав портфель в передпокої, повісив пальто і увійшов на кухню. — Милий, щось сталося? — Так, Карина, нам потрібно поговорити. Перевіривши на смак суп, Карина вимкнула плиту і сіла поруч з чоловіком. — Що ж сталося? — Нам потрібно роз лучитися. Дружина здивовано застигла. — Але чому? У чоловіка рот не відкрився зізнатися, що вже півроку у нього є kоханка, що він збирається піти до неї.
— Це не важливо. Я просто так хочу. Жінка глибоко задумалася, мовчала хвилин п’ятнадцять. — Але у мене є умови. Я не претендую на квартиру і на майно. У мене є лише пара умов. Син закінчує школу через місяць, у нього на носі випускні іспити. Давай нашими розбірками не будемо йому заважати? Це перша умова. По-друге, я хочу, щоб цей місяць ми прожили на моїх умовах. Не такої реакції очікував Дмитро, він навіть дещо розгубився. — На яких ще умовах? — Спільний сніданок, спільна вечеря. На вихідних прогулянка з сім’єю або спільне якесь проведення часу.
Я хочу, щоб цей місяць ми прожили так само, як на самому початку наших відносин. Чоловік не знав, що відповісти. Він не розумів, навіщо дружині це потрібно. Він був швидше готовий до істерик і слі з, а не до такої пропозиції. Але він не хотів ще більше ображати дружину, тому погодився. Вина за зраду і так сильно тиснула на його плечі. Так почався цей див ний експеримент. Спочатку Дмитру було дуже ніяково у всьому цьому брати участь, але потім звик. Та й поступово прокидалися спогади. Вже під кінець місяця він згадав, за що колись полюбив дружину. Ні в кого в усьому світі не було такої світлої посмішки. Вже в кінці місяця він ясно для себе зрозумів, що піти з сім’ї не може. Немає у нього нічого дорожче.