— Дівчина, змилуйтесь наді мною, я вже чотири дні не їв. Купіть мені, будь ласка, картоплі і макаронів, якщо можете, — сказав мені добре одягнений чоловік. Дівчина спочатку від подиву аж рот відкрила. За її словами, виглядав чоловік пристойно. Був тверезий і навіть симпатичний. — Ні, ну якщо б він там 30 гривень на чвертку просив, тоді це було б зрозуміло. Але тут … Я прямо і не знала, що відповісти.
А він почав пояснювати, що заплатив за орендовану квартиру, грошей зовсім не залишилося, а він поки роботи не має. Пообіцяв мені, що віддасть гроші, як тільки вони у нього будуть. Я купила все, звичайно. І не тільки картоплю і макарони. Ще курку взяла, і дві упаковки вівсяного печива. І хліба, і молока теж. Він був дуже вдячний. Дякував зі сльозами на очах, — розповідала вона нам. Цією дівчиною була моя подруга Лідка.
Це з нею і трапилася така душевна історія. Розповідала вона цю історію, а до бесіди приєдналися і інші наші подруги. Всі вони дружно взялися говорити, що Лідку просто нахабно розвели на гроші. — Ти лохушка! — Тобі нікуди грошей подіти? Мені віддай! — Людям похилого віку допомогти — це ще можна. Або дітям. Але я мужику б не дала ні копійки! Нехай сам заробляє, а не просить! — А ти цю історію теж чоловікові своєму розповіла? Тому що я б після такого взагалі гроші давати тобі перестала.
Адже ти віддаєш їх незрозуміло кому. — Може, це зараз такий новий дивний спосіб знайомства? — Той мужик зупинить таких довірливих і співчутливих, як ти, ще пару чоловік, то можна по-багатому тиждень прожити! — то, що говорили подружки, було приблизно такого змісту. Бідолаха Лідка зовсім знітилася. Вже й сама задумалася, що чоловік скористався її добротою. Почала виправдовуватися перед подругам.
Мовляв, раптом правда? Всяке може в житті трапитися. І допомога може знадобитися будь-кому. Ось вони зі своїм чоловіком Сашком теж по-різному жили. Це вже потім спадок від двох бабусь у вигляді великих квартир дісталося. І роботу Саша має хорошу, стабільно отримує пристойну зарплату. А колись же було таке, що суп з курячих обрізків варили. Та й багато чого ще траплялося.
— Відчепіться, дівки! Я добрий вчинок зробила, а ви он як! Що тепер, повз проходити і всіх підозрювати в меркантильності? — сказала Лідка і пішла геть. А подружки продовжували її обговорювати і насміхатися. Тоді Ліда підійшла до мене, ми ще довго розмовляли один на один. Вона, бідолашна, мало не розплакалася, очі вже були вологі. Адже їй просто стало шкода людини. Адже в житті всяке може трапитися. Дітей у них з Сашком поки немає. Сума, яку вона витратила на допомогу іншій людині, не зробила дірки в їх бюджеті.
Та й взагалі, я не розумію навіщо чужі гроші рахувати? — Скажи мені тільки чесно, що ти думаєш? Обдурили мене, так? — журилася Лідка. — Чому відразу обдурили? Раптом правда? Будь-яке у людей буває. Якщо для знайомства, то це досить дивний спосіб. Якщо на гроші тебе розвести хотів, то попросив би щось дорожче, а не макарони з картоплею. Ти ж все інше від себе додала! Не хвилюйся даремно.
Ти молодець. Все добре!, — заспокоювала я подругу. Лідка лише важко видихнула. Сталося це два тижні тому. І ось о шостій ранку в моїй квартирі пролунав дзвінок. Якщо врахувати те, що я до другої ночі серіал дивилася, то підняла я трубку лише з великими зусиллями. Спросоння я почула лише якийсь булькання незрозуміле, хтось дуже швидко говорив. То дзвонила Ліда. Вона така радісна була, що її емоції навіть через телефон передавалися.
— Той чоловік прийшов! До мене прийшов, уявляєш? — нарешті, зрозуміла я, що говорила подруга. Однак, лише відкривши очі, я ніяк не могла зрозуміти сенсу. Який ще чоловік? Навіщо прийшов? У неї ж Саша будинок. І тільки потім я зрозуміла: той самий чоловік, якому Лідка допомогла продукти купити. — Він мені троянди приніс. І весь борг повернув.
Ну, ті гроші, що я витратила, коли купувала для нього картоплю, макарони, курку, печиво і молоко з хлібом. Я ж йому номер телефону свій залишила. Ось він мені і подзвонив, адреса запитав. І прийшов потім. Розповів, що його друг дитинства допоміг влаштуватися на якусь роботу, і навіть за зміни вже заплатив. Ось він мені і віддав борг відразу.
Ось я завтра все дівчатам розкажу. А то вони мені нотації читати надумали, насміхалися над моєю добротою. Я спати спокійно через них не могла. Але нічого, все було не дарма! Чуєш мене, подруга? — Не вгамовувалася Ліда. Звичайно, все було не дарма. Мені в голову прийшла фраза: «Можливо, сенс нашого буття — це стати хорошою зміною в чиїйсь долі, у вирішальний момент простягнути руку допомоги тому, хто цього найбільше потребує».
Адже обставини бувають різні. І труднощі випадають на долю не тільки бідних і немічних; важко буває і цілком пристойним на вигляд людям. Ось, наприклад, іншій людині, який дуже потребував допомоги, ніхто не допоміг. Хоча мали таку можливість, сили і ресурси для цього. Однак це вже інша історія, звичайно. Можливо, іншим разом розповім цю історію про людину, від якої відвернулися. Не було тоді поруч когось такого, як Лідка, яка не пошкодувала купити хліба і макаронів. Неправильно все ж — залиш